вечірка на тему постмодернізму :)

( знимки )





Лютий. Зима. Набридла. Але ще хочу на лижі в Карпати.

Потім весна, сонечко, гаївки, квіти...відпочинок.
Як то би дотягти до весни ще той місяць??Я вже не маю сили.

Сьогодні збулась ще одна з моїх мрій!
Життя налагоджується :) Головне не зійти з цієї білої смуги...

Люблю коли отак неочікувано приходить маленька звісточка, таке собі диво. У ній немає нічого особливого, це просто лист, але як він тішить серце...З*являється якесь незвичне відчуття. У ньому всього кілька слів, але написаних рукою людини..не машини і він не переданий через мережу, він прямував до мене, долаючи сотні кілометрів )
Хтось надіявся, що відкривши цей маленький конвертик, на моєму обличчі з"явиться усмішка...бо це і справді краплинка щастя.

Як же я люблю листи...та ще й такі неочікувані :)
а ще більше люблю їх надсилати )

Оскільки нам вкотре зробили приємний подарунок, відпустивши з уроків через лютий холод, який заполонив коридори гімнАзії, я вирішила не марнувати час і зловити кілька миттєвостей цього чудового сонячного і морозного дня :)







Шукатиму пригод :)

Ще донедавна у моєму житті була дуже дорога для мене людина. Ця людина любила мене, здавалось інколи, більше за життя...вона виховувала мене з раннього дитинства, піклувалась про мене, переживала за кожен мій крок, допомагала...ця людина - моя бабуся. Вона найсвітліший мій спогад з дитинства, бо саме з нею й минуло воно. Я пам"ятаю її блакитні, сумні очі, адже за життя вона багато перетерпіла. Пам"ятаю також її руки, її спрацьовані руки...Її щиру усмішку і теплі слова. Завжди моя бабуся уміла мене підтримати і сказати саме те, чого мені так бракувало. Я не забуду її доброго серця, щирості, любові...її волі до життя. Вона пішла від мене. Навіки. Але досі у мене перед очима стоїть її усмішка і погляд...погляд, який вселяв у душу тепло і затишок. Я вдячна їй за все, безмежно вдячна! Хоч вона й не зі мною зараз, та назавжди залишиться у моєму серці.

хочеться ридати.....кричати!!! аааааа!!!!
воно то не поможе, але хоч емоції виплесну....ато нема вже куди їх дівати!!!
хник (( якби існував метод швидкий і дієвий для підняття настрою......
послухала дві-три пісеньки, які ну завжди мені помагали....і шо?та нічо....паскудно.

...ніж прогулянка по засніжених вуличках мого рідного міста...Львова?
хоч зараз і холодно, та це робить прогулянки значно цікавішими :)
є нагода зайти в якусь одну із львівських кав"ярень на чашечку кави, погрітись і з новими силами досліджувати нові чудові закапелки міста :)

P.S. а ще коли маєш із собою фотоапарат......мені більше ніц не треба ;)

Ех...файно так!!!Просто, без причини :)
Як же добре, коли хороший настрій нарешті повертається :)
хочу щоб так було завжди....
ААААА!!!!!Як то кльово!!!

Бажаю всім ТАКОГО чудового настрою!а, може, навіть ще кращого)))
ех..голову зриває від радості))))

ти красивий...ну і звісно ж справляєш на оточуючих незабутнє враження. ти високий, стрункий, сильний. ти пишаєшся собою, твої батьки теж...
ти думаєш, що можеш підкорити будь-яку дівчину лише одним поглядом?так, твої блакитні очі пронизують і зачаровують!та вони не що інше як просто омана.

це красива обгортка...

кажуть, що судити людину по зовнішності не можна...але чомусь багато хто так робить.
я й сама так робила...доки не зрозуміла, що за надзвичайно красивим обличчям ховається самозакоханий егоїст, пуста і безсердечна людина...обмежені і примітивні твої думки.



звісно ж у тобі є і щось хороше, але чи довго мені ще чекати коли ж воно нарешті прокинеться...
надіятись, що воно взагалі коли-небудь прокинеться.
варто?
чи не марно це?