кілька фактів про мене і про цей журнал:

- записи я роблю НЕ лише для друзів, хоч є багато винятків, здебільшого це щось надособисте, що не хочеться висвітлювати на загал
- пишу виключно про...життя (тут мається на увазі все, що стосується мене, друзів, сім'ї і всього дотичного до щойно переліченого) та багато іншого, побаченого і почутого мною

я: українка за національністю, станом душі і способом мислення, займаюсь громадською діяльністю (Організація української молоді "Спадщина"), активно шукаю способи самореалізації на цій планеті.
щодо жж, то я дружелюбна, з радістю френджу взаємно. але це стосується далеко не всіх жж-юзерів)



upd. якщо ви все ж надумали френдитись, відпишіться кількома словами хто ви і де надибали мій жж)
напевно, все. отож, ласкаво прошу)

зранку екзамен, а я тут забавками бавлюсь)

( я )

день на всі 100500


( чому? )

а тим часом в мене триває підготовка до завтрашнього захисту курсової) станом на зараз все готово, надіслано викладачці, але боюсь захисту так як ніколи раніше
здала залікову сесію, попереду лише завтрашня "процедура" і 3 екзамени. в очікуванні чуда)

зранку, лежачи в ліжку, слухала останній дзвінок в своїй школі (через дорогу від мого дому). згадала як 2 роки тому в цей день почувалась я. то були надзвичайні емоції, дуже різні і настільки потужні, що вкарбувались в пам'ять дуже сильно.
пам'ятаю те, як ми йшли по подвір'ю школи під шкільний вальс, а всі навколо дивились і заздрили нам хе-хе)
з мене ледь стрій тоді не впав по дорозі)

хто що б не казав про шкільні роки, але в моїй пам'яті лишились виключно позитивні спогади і купа різної дурки, яку ми витворяли. на жаль, не вдалось підтримувати ні з ким з однокласників зв'язку, хоч часто бучу кількох з них. 
школа то для мене особливий етап в житті і я страшенно рада, що закінчила саме цю школу, саме з цими людьми і з цими вчителями

ну і до теми фотка (див. назву посту)
( ось вони )

хей-хей
ніченькою темною доробляються останні штрихи курсової роботи, в суботу захист. а вона мені навіть подобатись почала)

от сиджу в своїй кімнаті, поруч на столі стоять розкішні піони (чекати на них довго не довелось), в колонках От Вінта, щоб я бодрячком трималась і настрій вроді так нічо, тішуся з того
треба піти щось перекусити)

18 травня - одна з найбільш переломних дат в житті
відчуття дуже неоднозначні. звичайно, все в минулому, але моя любов до копирсання в ньому вкотре дається в знаки
що ж, рік. час летить невимовно швидко

а ще сьогодні міжнародний день музеїв) в національному музеї вчора було відкриття виставки творів французьких художників-імпресіоністів: Моне, Жеріко, Будена, Ренуара та інших. Деталі тут
а тут є трошки про сам день музеїв і заходи, які плануються)

мене найбільше зацікавила ніч музеїв в тюрмі на Лонцького

Деталі тут)

зараз навіть важко визначити в чому відчуваю потребу. якщо подумати, то потребую здоров'я, бо останнім часом зовсім розклеїлась. теж не завадило би більше працьовитості і наполегливості. а от з матеріального навіть не знаю, що й придумати.
хіба що одне - відпочинку, моря

день з тих ліпших
єдине, що я відчуваю себе калікою. вся в подряпинах, ранах, сьогодні прокатнулась пару метрів на велику ввечері, злізаючи поранила ногу, два рази збивала з ніг людей) ходяча катастрофа

по дорозі домів стала свідком дуже неприємної ситуації, у хлопчини стався приступ епілепсії, як сказали його батьки, то було внаслідок вітрянки, якою він недавно перехворів. ненавиджу наших байдужих людей. 100500 разів дзвонила в швидку, в них лінія зайнята, на 100501 раз підняла слухавку жіночка з наглим голосом і спершу не могла вшарити куди їхати і з претензіями, мовляв, чого ви видзвонюєте, до вас вже їде машина поклала слухавку. сподіваюсь, що з хлопцем все в порядку, але після цього дуже неприємний осад залишився. і не лише в мене, можете прочитати більше про цю ситуацію в Яструба

але вечір загалом вдався, дякую тим, хто був поруч

я б там жила)
вперше за довгий період часу мені настільки сильно не хотілось повертатись додому. всього лиш 4 дні, а враження, ніби місяць
один з найприємніших спогадів з табору - ніч під зоряним небом. такі відчуття словами не передаються. і взагалі, це був один з найкрутіших таборів, нам фортило у всьому, атмосфера була тепла і дружня :) словом, там було майже все, що треба для повного щастя)

день спогадів
майже від самого ранку мені траплялись люди, яких зазвичай тепер бачу раз в кілька місяців. а от сьогодні вони всі вирішили мені згадатись і в досить цікавій послідовності. нахлинула мінімальна ностальгія, але ж приємні ті спогади. правду кажуть, що переважно все погане стирається з пам'яті, лишається тільки хороше

ввечері було дуже приємно і добре. я вже й забула як це, коли просто вештаєшся вулицями міста з Надьов і нічого не хвилює, окрім мацьоньких дрібниць, погода неймовірна і взагалі все складається майже так як хотілось би. але завжди є щось, чого бракує

усьо. стараюсь злапати файну хвилю і заснути з приємностями в думках.)
гуд найт

не день, а суцільна журбинка
ну, може, не суцільна, тільки під вечір почалась тотальна хандра. бррр
є на те одна вагома причина. але з тим ніц не поробиш. тож, зуби стиснути і писати курсак і тішитись весною

маю право на законний відпочинок перед теликом хоч раз в кілька місяців. сьогодні по ящику футбол, реал - баварія. тому, шурую я додивлятись з татом і відволікатись від всяких траблів

сьогодні в мене був дуже приємний весняний ранок в ботанічному саду, що за Погулянкою.)

фотографував Юрій Ольш bur_olsh за що йому дуже дякую :)